Аналітика
Наприкінці жовтня у Полтаві відбувся міжнародний кліматичний форум “Енергія змін”. Це щорічна подія, яка об’єднує екологічних актвіст_ок, підприєм_иць і громадських діяч_ок. Цьогорічний форум був присвячений темі взаємодії — людини та природи, кліматичних проблем і соціальної нерівності, а також низових рухів між собою. Ми розпитали учасни_ць, а також організаторок події, як такі зустрічі впливають на трансформацію кліматичного активізму та чому екорух зараз зовсім не схожий на той, що був двадцять років тому.
Free Svydovets
Орест Дель Соль переїхав в Україну з Франції майже тридцять років тому. Після навчання у Паризькій школі гастрономії та роботи шеф-кухарем у ресторанах він вирішив спробувати себе в екофермерстві. Для цього обрав Закарпаття — його дружина була звідси, а ще, каже, йому подобалася тутешня природа, а край був одним із найбільш екологічно чистих у всій Європі.
Протягом перших десяти років вони з дружиною займалися сироварінням — купували молоко в місцевих фермерів і створювали сири. Зараз вони опікуються екофермою “Зелений гай”, готелем зеленого туризму при ній, а також рестораном, де готують із місцевих продуктів.
У 2016 році до роботи Ореста на фермі додалася ще одна, волонтерська — він заснував рух Free Svydovets, покликаний зберегти гірський масив. Згідно з проєктом забудови Свидовця, який представили у 2016 році, там планували побудувати гірськолижний курорт з комплексом на 28 тисяч туристів, з 60 готелями, 120 ресторанами, аеродромом, 23 підйомниками та 230 кілометрами лижних трас.
“Взагалі все почалося з того, що місцеві почули, нібито мають рубати молодий ліс, якому лише 20-30 років, щоб об’єднати два села. Ніхто не розумів, для чого, а потім з’ясували, що йдеться про величезний проєкт, фактично ціле місто, яке будуватимуть на Свидовці, де зараз дика природа”, — каже Орест.
Ініціатором цього проєкту була Закарпатська облдержадімністрація. Інвестори були невідомими. Щоправда, за даними з платформи YouControl можна простежити, що кінцевими бенефеціарами є Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.
“З нашої ініціативи почалася низка судових позовів, зокрема до Верховного суду. Це була і залишається один із головних наших методів. Інший важливий момент — ми стараємося інформувати публічність про абсурдність цього проєкту. Цей проєкт нібито говорить нам про 2 мільярди доларів інвестицій — і люди думають, що це добре, бо будуть робочі місця та розвиток. Насправді ж це не так — ресурси, які є на цій землі, просто хочуть використати та знищити шмат дикої природи”, — каже активіст.
Головна ідея, яку хочуть донести активісти руху Free Svydvets, — що дику природу потрібно захищати, а будувати нове — там, де вже щось будували.
“Наша робота як активістів — постійно шукати докази, інформувати місцевих, інформувати на рівні України та інформувати на рівні міжнародному. Зараз наш рух підтримує Євросоюз — вони розуміють, що є конвенції, які забороняють там будувати, а Україна ті конвенції ігнорує”, — пояснює Орест.
Зараз проєкт, зокрема через публічність, призупинений — тривають суди, а будівництво не почали.
“Туди, де здіймається великий шум, інвестор не хоче інвестувати. Тому один із наших способів боротися — це створювати шум”, — додає Орест.
Крім того, активісти хочуть спробувати нову форму боротьби:
“Ми хочемо запросити опонентів, які підтримують будівництво, у Швейцарію, де теж є біосферний заповідник. Хочемо показати їм альтернативу — як розвивати туризм, зберігши природу. Мовляв, не треба тупо забудовувати гори, — можна робити по-розумному, з перспективою і на 200 років. Наступним кроком ще може бути пошук фінансів, аби на місці показувати економічну альтернативу. Зараз ми фактично боремося проти людей, які думають, що економічний розвиток, як у Європі, — це добре, але не хочуть жити за європейськими законами, які якраз захищають природу”, — каже активіст.
Від людини до системи
Рух кліматичних активістів поступово змінюється та трансформується, пояснює Юлія Пашковська, виконавча директорка громадської організації “Еколтава”. Зараз організація розвиває окремі напрямки “Наприклад, у нас є напрямок відходів — адвокатуємо зміни в системі поводження з відходами в різних громадах, зокрема в Полтаві. Серед проєктів цього напрямку — “Мій сусід — сміттєзвалище” про те, як впливає сміттєзвалище на життя мешканців села Макухівки”.
Окремий напрямок роботи організації — тренінги, табори та школи для молодих активістів та активісток: “Ми знаємо, як працювати з активістами та розвивати тих, у кого є іскорка”.
“Я бачу це навіть на рівні Полтави. Я б сказала, що молоді активісти виросли — раніше вони робили, наприклад, багато суботників, — зараз це можуть робити звичайні школи та активні місцеві жителі, а не організації. Зелений активізм зароджується в людях у повсякденному житті. А полтавська організація, яка ще кілька років тому займалась суботниками, зараз перейшла на рівень серйозної адвокації, змінює політику на місцевому рівні та державному — разом з іншими партнерськими організаціями”, — пояснює Юлія.
З вуличних акцій часто виростає адвокація та спроба розв’язувати проблеми системно, наголошує Юлія: “В активізмі працюють кілька компонентів одночасно. Крім вуличних акцій потрібно готувати аналітичні документи, прописувати пропозиції органам місцевого самоврядування, адвокатувати зміни. У такому разі більше шансів, що щось зміниться. Якщо ж зробити виключно публічну одноразову акцію — то це, найімовірніше, не спрацює”.
Крім того, пояснює Юлія, в Україні вуличні акції, на які виходить небагато людей, не дуже працюють — натомість працює адвокація, коли активісти пропонують готове рішення та просувають його.
“Тоді люди не просто вимагають, що не хочуть чогось будувати, а також пропонують — мовляв, натомість ми хочемо ось це і це. Тобто існує якийсь альтернативний план, який можна впроваджувати. Там, де великі гроші, потрібно залучати всі методи боротьби, але дуже дбати про безпеку, бути максимально видимими, мати підтримку міжнародних організацій та медіа”, — каже Юлія.
Акції прямої дії
Методи та інструменти, до яких вдаються кліматичні активістки та активісти, цілковито залежать від групи людей чи руху, пояснює Ольга Бойко, співорганізаторка “Енергії змін” та кліматична активістка.
“Не думаю, що якісь методи перестали працювати. Зазвичай у межах навіть одного руху влаштовують різні акції та використовують різні інструменти. Досі існують та працюють петиції, збори підписів, передання звернень. Інколи люди втомлюються і йдуть робити щось інше — але тоді хтось підхоплює і продовжує робити те саме”, — каже Ольга.
Організацій “одного жанру” в Україні немає. Це відрізняє нас від, скажімо, Великої Британії, де є організації, які спеціалізуються на акціях прямої дії.
Акція прямої дії, наголошує Ольга, суттєво відрізняється від маршу, протесту на головній площі міста абощо. “Акція прямої дії — це коли ти йдеш у місце, де є проблема, і щось там робиш, тобто якось його викриваєш. Наприклад, кілька років тому була акція проти будівництва ще одного блоку АЕС біля Бузького гарду. Тоді ветерани АТО приковували себе на скелях із закликами, що не можна затоплювати ці природні території”.
“Масові акції прямої дії громадської непокори в нас асоціюються швидше з якимись національними ідеями. Наприклад, Майдан. Йдеться про протести, коли людям щось дійсно припекло. Хоча насправді для акцій прямої дії не обов’язково потрібна велика кількість людей — але дійсно потрібно розуміти, на що ти йдеш. Це додаткова небезпека, ніж прийти на марш. Всі ті, хто себе приковує, кудись сплавляється, десь себе приклеює, щось десь обмазує, — вони всі роблять це з розумінням того, які наслідки можуть бути та що робити, якщо приїде поліція. Це дійсно великі ризики”, — каже Ольга.
Водночас для активістів і активісток, особливо молоді, які ще не дуже знаються на методах та не знайомі з різними організаціями, важливо мати місце та можливість познайомитися та дізнатися більше.
Форум “Енергія змін” якраз і мав стати такою платформою для молодих людей, підлітків, студентів, які піклуються про довкілля і яким цікава ця тема: “Насправді їх безліч, просто вони можуть не знати один про одного, можуть не називати себе активістами чи не усвідомлювати себе частиною руху. Але якраз на «Енергії змін» стало зрозуміло, що є мисляча адекватна молодь, яка хоче бути почутою, яку турбують проблеми зміни клімату і яка вже щось робить”, — пояснює Ольга.
У світі починають поступово розуміти, що потрібно вкладатися в молодь, каже Ольга. Тому, наприклад, організації, які раніше не спеціалізувалися на проблемах клімату, опосередковано з цим працюють, як-от ЮНІСЕФ: “Їхній фокус — це діти та молодь, і вони якраз дуже зацікавлені в тому, щоб молодь могла впливати на політики та брати участь у прийнятті рішень. Мій перший рік активізму закінчився тим, що я приїхала на перемовини в Париж, де підписали кліматичну угоду. Це стало для мене класним поштовхом. На таких подіях дуже розширюється кругозір, особливо для молоді з невеликих міст або тієї, що працювала лише з точковими проблемами на кшталт висадки дерев. А тут вони приїжджають і бачать: вау, скільки всього робиться у світі, скільки людей, скільки активістів, з якими можна поспілкуватися. Це дуже надихає”.
Такі обміни, додає Ольга, потрібно робити як всередині країни (наприклад, як «Енергія змін»), так і на міжнародному рівні. Бо для кліматичних активісток і активістів, наголошує, будь-якого віку дуже важливо виходити за межі власної бульбашки.